Кожного дня в Африці прокидається лев. Він знає: якщо сьогодні не матиме достатньо сили, щоб бігати і бути вправним та швидким, то не вполює собі їжу і загине з голоду.
Кожного дня в Африці прокидається антилопа. Тварина знає: якщо вона буде недостатньо вправною, прудкою і винахідливою, якщо буде мало рухатися і неуважно спостерігати за тим, що відбувається навколо, то її з’їсть лев.
І вони обидвоє знають, що той, хто бігатиме повільніше, сьогодні не виживе.
Кожного дня прокидаємось ми – і починаємо діяти, робити, творювати, спілкуватись, втілювати. І кожного такого дня, коли ми занедбуємо свої вміння і живемо не на повну силу, ми ризикуємо втратити свої життя. Життя – як аналогію можливостей, як форму якостей, як сукупність вмінь, як перелік здобутків, як накопичення успіху, як радість відносин тощо. Це щоденний процес. Немає такого дня, коли можна сказати: сьогодні я зупиню час, нехай Сьогодні почнеться Потім. Ні! Кожен наш день – це чистий аркуш, tabula rasa, і його треба заповнити й перегорнути.
Коли ми зупиняємося і здаємося, нас вже насправді немає. Ми вже не ми. Нас немає, тільки ми про це ще не знаємо. В той же день, коли ми готові бігати – наче кришталеву чашу, наповнюємо змістом своє життя, яке переливається в наших руках усіма барвами втіх і насолод від важкого і виснажливого, але не менш життєдайного щоденного бігу.
Сьогодні не розпочнеться Завтра. Сьогоднішнє Сьогодні вже
давно розпочалося. Закривайте цю книгу і біжіть!
Залишити відповідь